Взаємне підвищення ставок: як Вашингтон та Кремль вирішують “українське питання”
Хоча формально двері НАТО, як і раніше, відчинені для нашої країни, США та Євросоюз загалом відкриті для тактичних компромісів з Кремлем щодо активності НАТО в Чорному морі, військової присутності на східному фланзі Альянсу та контролю над озброєннями. У цьому контексті заяви американських конгресменів про можливість надання Україні особливого союзницького статусу поза Північноатлантичним альянсом виглядають як частина переговорного кейсу між США та Росією. Подробиці читайте у матеріалі “Апострофа”.
Спецстатус для Києва
Група представників Республіканської партії у Конгресі Сполучених Штатів Америки має намір внести законопроект, який надасть Україні спеціальний статус у Північноатлантичному альянсі – так званий “НАТО-плюс”.
Документ також визначає Україну як країну “НАТО-плюс”, щоб забезпечити прискорений розгляд питань щодо продажу деяких американських оборонних товарів та послуг на тлі інформації про можливе вторгнення РФ.
Реакція українських дипломатів та експертів на ініціативу республіканців виявилася двоякою. Добре, що частина американського істеблішменту пропонує документально зафіксувати союзницький статус Києва. З іншого боку, ніщо не заважає Білому дому та Пентагону надавати Києву розширену підтримку.https://googleads.g.doubleclick.net/pagead/ads?client=ca-pub-4708441813994321&output=html&h=200&slotname=4437694141&adk=4180912328&adf=2679852370&pi=t.ma~as.4437694141&w=820&fwrn=4&lmt=1642160532&rafmt=11&psa=1&format=820×200&url=https%3A%2F%2Fapostrophe.ua%2Fua%2Farticle%2Fpolitics%2Fforeign-policy%2F2022-01-14%2Fvzaimnoe-povyishenie-stavok-kak-vashington-i-kreml-reshayut-ukrainskiy-vopros%2F43913&flash=0&wgl=1&uach=WyJXaW5kb3dzIiwiMC4wLjAiLCJ4ODYiLCIiLCI5Ni4wLjQ2NjQuMTEwIixbXSxudWxsLG51bGwsIjY0Il0.&dt=1642160532204&bpp=8&bdt=465&idt=454&shv=r20220112&mjsv=m202201050101&ptt=9&saldr=aa&abxe=1&cookie=ID%3D8f74925d4aab144d%3AT%3D1628249449%3AS%3DALNI_MYB15DZiJYsrVI-DPCb_Q35-SG9tw&prev_fmts=0x0&nras=1&correlator=7481583101983&frm=20&pv=1&ga_vid=1935039798.1625309480&ga_sid=1642160533&ga_hid=2074822696&ga_fc=1&rplot=4&u_tz=120&u_his=7&u_h=1080&u_w=1920&u_ah=1040&u_aw=1920&u_cd=24&u_sd=1&dmc=8&adx=407&ady=871&biw=1903&bih=937&scr_x=0&scr_y=0&eid=31063987%2C21067496&oid=2&pvsid=1920955407817814&pem=714&tmod=513&ref=https%3A%2F%2Fapostrophe.ua%2Fua&eae=0&fc=1920&brdim=0%2C0%2C0%2C0%2C1920%2C0%2C1920%2C1040%2C1920%2C937&vis=1&rsz=%7C%7CeoE%7C&abl=CS&pfx=0&fu=128&bc=31&ifi=2&uci=a!2&fsb=1&xpc=otu3XXG3AV&p=https%3A//apostrophe.ua&dtd=464
“Щодо законопроекту про надання Україні статусу “НАТО+”, то для того, щоб надавати допомогу нам, абсолютно необов’язково надавати якийсь статус. Тобто, це продовження американцями гри з росіянам: “коли ви ставите питання так – ми поставимо так”. Це роблять республіканці. Вони хочуть показати свою активність, оскільки саме у цій політичній силі зосереджені люди, які традиційно до головного спадкоємця Радянського Союзу ставляться так само, як і до Радянського Союзу”, – сказав “Апострофу” екс-глава МЗС України Костянтин Грищенко.
Наступний “слизький” нюанс у тому, що формальний статус далеко не завжди гарантує успіх у протистоянні з агресором.
“Все залежить не від формального статусу у відносинах зі США, а здатності самої держави захищати себе та просувати власні інтереси. У Афганістану та Південної Кореї був однаковий статус союзника поза НАТО, але де опинилася Корея і де врешті виявився Афганістан, добре всім відомо. Сеул досягнув нинішніх показників не через статус, а завдяки стратегічному розвитку економіки і правильно розставленим пріоритетам, чи необхідний нам статус “НАТО-плюс”? захисту, але, повторюся, набуття статусу – це не самоціль, а лише інструмент, яким слід грамотно скористатися”, – заявив у коментарі “Апострофу” політичний експерт Юрій Романенко.
НАТО пішло у відмову
Після ініціативи американських конгресменів прозвучала офіційна заява керівництва НАТО, яка відкинула вимоги Кремля надати якісь “гарантії” того, що Україну за жодних обставин не приймуть до Альянсу.
Генсек Альянсу Йєнс Столтенберг за підсумком засідання ради НАТО – Росія, яке стосувалося ситуації навколо України, заявив, що Росія не має права вказувати, кого приймати до Альянсу, а кого ні.
“Кожна країна має право обирати свій шлях. Союзники повністю погоджуються, що лише Україна та 30 союзників можуть вирішити, коли Україна буде готова стати членом НАТО. І ніхто інший. Росія, звичайно, не має права вето у питанні, чи стане Україна членом НАТО”, – сказав Єнс Столтенберг.
Водночас, пан Столтенберг зробив важливе застереження. За його словами, союзники по НАТО готові знову зустрітися з представниками РФ для докладнішого обговорення низки питань, під час якого вони мають намір викласти на стіл конкретні пропозиції. “Є можливості для конструктивної взаємодії, які не можна втрачати на користь безпеки в Європі”, – додав генсек НАТО.
Загалом виступ Столтенберга – хороша новина для нашої країни, але є кілька нюансів. Імовірність того, що Україна в найближчому майбутньому стане частиною західного військового блоку, залишається вкрай малою. Російському керівництву відомо, що низка європейських держав можуть легко заблокувати цей процес. Тому Москва може вимагати від США та НАТО зовсім інших поступок, які так чи інакше зачеплять Україну.
“Тепер треба подивитися, що буде далі. Якою буде активність НАТО в Чорному морі, якою буде військова присутність Альянсу в Польщі та Литві, як плануватимуться навчання на східному фланзі НАТО? Ці питання безпосередньо торкаються інтересів України, але тут між американцями та росіянами може йти дискусія, адже що буде, якщо Вашингтон і Москва таки домовляться про компроміси і вирішать, припустимо, не передавати “третім країнам” новітнє обладнання та озброєння? У такому разі виявиться, що на словах двері в НАТО перед нами відчинені, але рівень підтримки може знизитися”, – сказав у розмові з “Апострофом” експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.
Позапланова допомога
Американським урядом у грудні минулого року було виділено додаткову суму на військову допомогу нашій країні на тлі концентрації російських військ біля українських кордонів. Адміністрація Джо Байдена вирішила не анонсувати цей факт.
Як повідомила кореспондентка каналу CNN у Держдепартаменті Кайлі Етвуд, йдеться про суму 200 мільйонів доларів. Цю інформацію, як стверджувала журналістка, підтвердили чотири джерела.
“Адміністрація Байдена без зайвого галасу санкціонувала додаткову допомогу Україні у розмірі 200 мільйонів доларів наприкінці грудня на тлі нарощування російських військ вздовж кордонів України”, – повідомила Кайлі Етвуд у Twitter.
Наступного дня стало відомо, що зазначені 200 мільйонів “таємної” військової допомоги американська влада витратить на постачання Україні радіолокаційних систем та морського обладнання.
“Вашингтон дає зрозуміти росіянам, що в разі чого Київ не залишиться віч-на-віч з російською загрозою. Звертає на себе увагу, що йдеться про оборонні озброєння. Допомога була запропонована позапланово на тлі військово-політичного загострення навколо нашої країни. Воювати США та НАТО з РФ не будуть, але виходячи з військово-тактичної обстановки, вони готові надати Україні підтримку”, – пояснив у розмові з “Апострофом” політичний експерт, голова Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Ініціатива надати Києву особливий статус поза НАТО, відмова керівництва Альянсу давати росіянам будь-які “гарантії” по Україні та також надання Києва “таємної” допомоги – пов’язані події.
Білий дім та Державний департамент повелися раціонально. Вони “висмикнули” росіян на переговори, заслухали їх місцями неадекватні претензії, а потім послідовно деталізували свою позицію.
У результаті перед росіянами відкрилися дві опції: сценарій політичної деескалації навколо України або запровадження жорстких економічних санкцій на тлі воєнно-технічної підтримки України з боку ключової держави Заходу.
Показово, що росіяни, незважаючи на окремі ескапади та потоки хамських заяв, продовжують переговори. Отже, Москва все ще сумнівається, чи варто атакувати Україну чи ні. Американський істеблішмент зі свого боку робить все, щоби цих сумнівів з кожним днем було більше. Найнеприємніше в цій ситуації полягає в тому, що Україна в цій ситуації, схоже, перебуває в ролі статиста, який чекає на остаточний вердикт, не маючи можливості якось вплинути на результат торгів.