Село. Малолюдно. Їдемо з чоловіком в авто. Під Форою стоять двійко підлітків. Прямую до них, і що я чую?

Село. Фора. Малолюдно. Їдемо з чоловіком в авто. Під Форою стоять двійко підлітків. На вигляд восьмикласник з п’ятикласником. Стоять із ящичками різнобарвних квітів. Продають на розсаду. Запримітила кольоровий острівець здалеку. Прикипіла поглядом до дітей. Не можу проїхати повз таких продавців. Зупиняємося з чоловіком. Переходжу через дорогу. Прямую до підлітків.

– Добрий день! Скільки коштують ваші квіти?
– Вот еті па дєсять. Єті па сто, – відповідає старший.
– А з тобою треба готівкою розраховуватися, чи можна на картку скинути?
– Лучшє канєшна налічкай, но єслі сумма будєт бальшая – тагда і на картачку можна.
– Так, сума буде велика. А ви переселенці? Бачу, російською розмовляєте. Тут переважно всі українською говорять.
– Да, ми пєрєсєлєнци. У нас тєпліца в сасєднєм сєлє. Ми виращіваєм цвєти. Картачку мами прадіктую.
– Я беру оці, оці, оці, оці, оці … – схилилася над квітами. – І в мене до тебе прохання, розмовляй, будь ласка, зі мною українською.
– Ета будєт сложна.
– Чому? – дивуюся. – Ти ж тепер тут живеш, а тут люди розмовляють українською. У школу ходиш? Школа українська. Вчишся українською. Перейди, будь ласка, на українську. Зможеш?

І … дитина не змогла. Він пробував назвати мені суму, пробував диктувати картку, пробував … У нього не вийшло. Підліток, який вчиться в українській школі, не зміг зі мною перейти на українську! Але ж я попросила про елементарне!

Я купила в нього квіти. Телефон взяла, щоб ще купувати… І я досі в шоці.

ЩО ЦЕ? Що це в нас за освіта така? Чому російськомовна дитина в класі з українцями не навчилася української мови?

А люди навколо? Чому ніхто не замислюється, що це майбутня ходяча проблема? Чому не допомагають йому? М’яко. Підказками.

Ці діти-українці перебувають в україномовному середовищі, але це середовище ніяк на них не вплинуло. Українське середовище слабке. А язичне – сильне. Жити в українському селі, чути звідусюди мову, ходити в українську школу, вчитися мовою – і не вміти розмовляти нею. Що це? Невже язичність «вставляє щелепи» вже з дитинства? Він же українська дитина!

Цей хлопчик-українець – абсолютний іноземець в Україні. Поруч такий самий менший братик, іноземець. А скільки ще таких?

Лариса Ніцой

Джерело: prefiks.co.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *