Де ж закони людські- те нове, що не має стара й п’ятака? Що не може купити ліків?- Працювала усе життя: Леся Воробец

Скільки треба тобі, ЛЮДИНО?

В думках дивилась на тривогу,
Де бабуся в аптеку зайшла,
Ніби тихо молилася Богу-
Видно ліки для себе знайшла.

Розглядала полиці, пігулки-
Шепотіли щось в зморшках уста
І тряслися старечі руки,
Враз на очі скотилась сльоза.

Розгорнула стареньку хустинку,
Подивилась на зімятий гріш,
Краєць хліба виднів із торбинки –
Ніби крихта й великий кіш.

Щось просила- слова злітали…
Розвернулася і пішла,
Всі розгублено споглядали-
Розірвалась від болю душа.

Наздогнав молодий хлопчина –
Пачку ліків тикнув старій,
Придивлялася, де ж дитина,
Що у натовп чкурнув, мов у рій.

Залилася стара сльозами,
Хлипав з нею небесний дощ,
Знов до Бога летіла словами:
У той світ, де не було їм прощ.

………………………………………………

Що за світ живемо, ПАНОВЕ?
В чім провина її така?
Де ж закони людські- те нове,
Що не має стара й п’ятака?

Що не може купити ліків?-
Працювала усе життя.
Чом на старості вкрадена втіха?
Де ж бо ваші, людські почуття?

Світ зогнив у чужих просторах,
Там, де злидні- старечі серця,
Брудні гроші лежать у офшорах
І не видно вже цьому кінця.

Де кінець, де той край, де межа?
Скільки треба тобі- ЛЮДИНО?
В старе серце встромлено ножа-
В чім, скажіть бо її провина?

автор: Леся Утриско

За матеріалами

Джерело:  prefiks.co.ua