Пані Ганно! Ви, мабуть, помилилися, — Наталія, мати нареченої, підійшла до неї. — Ваше місце не тут. Он там, у кутку, біля дверей до кухні. Там невеликий столик для почесних гостей, яким заважає музика. Ганна остовпіла. Прямо перед нею стояв розкішний стіл для найближчих родичів, прикрашений шовком та свічками. А для неї, матері нареченого, приготували місце біля гардероба? — Ви жартуєте? Я мати Степана! — Ну то й що? Розсадку планувала Вікторія, моя донечка. Вона наречена, це її свято. До того ж, ви прийшли самі, без пари. — Я сама, бо мого чоловіка не стало шість років тому. Степан знає, як важко мені було. — Степанко зараз дуже зайнятий, — мовила сваха. — Йому не до ваших претензій. Свято в розпалі! Коли все закінчиться, тоді й поговорите. Ганна дивилася на сина, а він не помічав її
Зал елітного ресторану в центрі Івано-Франківська сяяв кришталем та золотом. Повітря було просякнуте ароматом дорогих парфумів та свіжих квітів. Ганна
Читати далі








