Я живу і працюю в Берліні вже близько 5 років. Нещодавно їхала я на роботу, сиджу на зупинці. Поруч сіла жінка років 50, вона говорила по телефону російською і розповідала як призирає українців, тому вирішила запитати звідки ця пані родом.

Не знаю як назвати ту мадам, з якою випадково зустрілась в Берліні. Те, що почула з її рота не вкладається в голові, а вона ж теж українка.

Я родом з Хмельницького, вже близько 5 років живу і працюю в Берліні. Маю тут багато знайомих, теж українців.

Після повномасштабного, наших тут стало ще більше. Приїжджали хто звідки, з різних куточків України. Я волонтер, тому знайома з багатьма.

Нещодавно їхала я на роботу, сиджу на зупинці чекаю свій транспорт. Поруч сіла жінка років 50, вона говорила по телефону:

– Прієзжайтє сюда. Тут харашо, сациалка бальшая, за нєйо можна жить. Нашим здєсь очень памагают.

Як почула цю мову, то мене перекосило. Тим часом її розмова продовжилась:

– Всьо би нічєво, толька еті западенци бєсят мєня страшна. Пріпьорлісь сюда і сідят на всьом гатовам. Канєшна, так можна жить. У ніх там што стріляют – нєт, бамбят – нєт. Так чьо сюда єхать. Сідітє там у сєбя. Мала таво задалбуют етім сваїм “Слава Україні”, блін. Бєсіт нє магу.

Вирішила перепитати звідки пані родом.

– Я із Запарож’я – сказала жінка.

– Так чому ж вас так українці дратують? – питаю.

– Чьо ти мєліш? Я тоже украінка. Мєня бєсят западенци. Такіє как ти. Прієзжают сюда, работают, строят штота, сємьї у ніх. А нармальниє люді страдают.

– Чому ж ви страждаєте?

– Слушай, нє умнічяй. Ви мєня всє так бєсітє, што я б вас сама пєрєстрєляла. Распалзлісь вєздє как таракани.

Ця мадам здійняла такий ґвалт з криками і матюками, що я й описувати не буду. На ці крики люди навіть поліцію викликали, бо та мадам з кулаками вже на мене кидатись почала, але жіночка встигла втекти.

Як можна так ненавидіти своїх співвітчизників. Чи це всі в Запоріжжі такі? Сподіваюсь, що ні. Страшно уявити скільки ще таких “людей” є по світу.

Що б ви робили, якби зустріли таку леді?
Джерело