Ми з pадістю беремо в свою команду перелесенців з Дoнбасу. От і вчора. Я проводив співбесіду з дівчиною з Маріуполя…
Подаємо мовою оригіналу:
З 2014 року ми з радістю беремо в свою команду перелесенців з Донбасу.
От і вчора.
Я проводив співбесіду з дівчиною з Маріуполя.
Прекрасне резюме.
10 років роботи на одному місці і з підтвердженням потрібного нам фаху.
– Коли ви приїхали в Київ?
– Два месяца назад.
– А до того пів року були в Маріуполі?
– Нет, в Рoссии.
– Скільки часу ви провели в Рoсії?
– Ну до сентября. Сын не поступил в школу в Ростове и мы уехали.
– А якби поступив?
– Ну конечно же остались бы там жить.
На цьому етапі співбесіду можна було б закінчити, але мені здавалося що я її не правильно зрозумів.
– Тобто після всього що сталося з Маріуполем і Україною, ви були готові залишитися жити в Рoсії?
– А какая вам разница!? Если я вам подхожу по профессиональным навыкам, какая вам разница, кого я поддерживаю и где я готова жить?
– Для нас є різниця.
– Я уже столько пережила. У меня отняли мой дом.
– А хто відняв? Хто в цьому винен?
– Война виновата.
– Але у цій війни є агресор. Назвіть будь ласка країну яка винна в усьому що з вами сталося.
– Зачем вы меня втягиваете в свою политику. Вы же ищете сотрудника, вот и скажите, подхожу я вам как работник или нет?
Чесно.
На 10 місяці війни після всього того горя яке Рoсія вже принесла моїй країні чути такі слова в столиці України – це якийсь сюр.
– Ні, не підходите.
– Скажите почему? Только потому, что я готова жить в Россие.
– Ви мабудь прекрасний фахівець, але час коли були потрібні виключно професійні якості нажаль назавжди пішов.
Ви доросла людина.
Якщо на 10 місяці військові агресії, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя і Ізюма, після тисяч закатованих цивільних і десятків тисяч загиблих українських військових, ви не розумієте хто в цьому винен і готові жити в Росії.
То це світоглядні розбіжності.
Ми не зможемо знаходитися з вами в одному офісі і одній команді.
Вона встала і пішла на вихід, а на останок сказала:
– Я легко могла сказать вам не правду, которая бы вам понравилась и получить эту работу. Но я сказала вам как есть и осталась без работы.
– Була б моя воля, ви би залишилися не тільки без роботи, а й без українського громадянства.
Без чіткої, зрозумілої проукраїнської позиції вам тут не раді.
Тут.
Це не в нашій компанії і не в Києві.
Тут – це в Україні.